З одним з таких захисників донецького аеропорту, офіцером 79-ї аеромобільної бригади з позивним «Маршал», зустрівся кореспондент видання Facenews. «Не треба слухати казок про донецький аеропорт, всяких там Гіві і Моторолу, – каже Маршал. – Зараз там стоять наші десантники, піхота, танкісти, артилеристи, є серйозні хлопці-вояки з «Правого сектора». Піхота на БМП, молодці, завжди виїжджають на відсіч наступу. З 95-ї бригади хлопці стоять і на підступах і в самому аеропорту.
Журналісти придумують такі речі, що на голову не налізе. Розповідають, що якийсь поверх наш, а якийсь зайняли «сепари». Скажу так: все це байки Крилова. Якщо до терміналу наближається група противника, її знищують і на цьому все. Постріляли, закидали гранатами. І ніхто ні на які поверхи їх не пускає. Обидва термінали – і старий, і новий – наші, все інше – казки. І підвали, і дахи з прапорами наші. Як ви думаєте, якщо на новому терміналі стоїть наш прапор, то як би ми туди пройшли, якщо третій поверх був би «сепарським»?
Інша справа, що вся територія аеропорту прострілюється. З великих відстаней бойовики ведуть вогонь з великокаліберних кулеметів, зеніток, мінометів. Тому ми не можемо вільно рухатися навколо терміналів.
Триває перемир’я, і ми не стріляємо. Коли вони по нам починають працювати, ми чекаємо хвилин 15-20, потім доповідаємо «нагору», і вже коли дають дозвіл відкриваємо вогонь. Хіба що коли вони починають раптово на нас рухатися, то відкриваємо вогонь самостійно. А якщо вже ми відкриваємо вогонь, то робимо це серйозно, і «ведмедики» (танки – прим.) наші починають працювати. Було навіть, що нам дзвонили з координаційного центру і говорили, що ці Гіві з Моторолою скаржаться, що дуже вже «укропи» «насипають сильно, тому що у них там вже все вибухає і горить.
Пореченков? Мене обурює те, що актор з Росії вирішив приїхати в чужу країну для того, щоб постріляти по людям, як на сафарі. А тим паче у людини з написом «Преса» не повинно бути зброї в руках взагалі. Те, що він зробив – не вчинок чоловіка. Після цього, згадуючи фільми, в яких він грав справжніх сильних мужиків, розумієш, що він повний нуль, ніхто, безхребетна особистість. Я йому вже привіт передавав через «Громадське ТБ», не дай бог йому десь зустрітися з нами. Наші хлопці, почувши цю історію, всі дуже засмутилися: доведеться фільми не дивитися, а ті, які є на ноутбуках, повидаляти. Вони таке не сприйняли, і прощати не хочуть. До речі, в очах у Пореченкова був явний страх, коли він там на камери позував. Як перелякана собака на тих «сепарів» дивився. Якщо ти такий воїн, то чому в шоломі з написом «Преса»? Це взагалі дика річ. Ще прицільно стріляв, а потім почав відмовлятися, що стріляв холостими, по мішені. Звідки на війні холості патрони, тим більше для великокаліберного кулемета? На відео чітко ж видно, що це бронебійно-запальні. Так що цей Пореченков, коли ще раз приїде сюди, то, якщо він не слабак, нехай попередить, а ми його зустрінемо …
Нам кажуть, що ми не можемо підтвердити загибель сотень бойовиків, не уявляємо доказів, фотознімків. Ми принципово ніколи не будемо фотографувати убитих, і тим більше не будемо фотографуватися біля них. Ми не збираємося нікому доводити, скільки ми поклали там ворогів. Нехай вони самі розбираються зі своїми втратами. Ми не звірі, щоб робити такі фотографії, ми солдати. Це російські виродки люблять знімки на тлі розтерзаних і понівечених тіл. Ось чим ми, українські солдати, відрізняємося від них. Так, у них краще технічне оснащення, але в головах у них щось не так. Їх солдати-строковики пишуть в інтернеті, що поїдуть постріляти по «укропам», а потім на дембель. А зараз їх там собаки їдять, хлопці не дадуть збрехати, самі бачили. Ми не відчуваємо задоволення від того, що вбиваємо людей, навіть якщо ці люди – вороги. Ще раз підкреслю, ось цим ми дуже відрізняємося. Вони нас намагаються звинуватити в нелюдяності, що ми карателі бездушні. Є противник, ми його знищили і все, забули. Воювати так воювати, а не займатися хернею.
«Сепари» не люди, і ведуть себе не як гідні воїни. Коли були ситуації обміну загиблими, або обидві сторони забирали з поля своїх убитих, вони використовували цей час, щоб підібратися до нас ближче і поставити розтяжки. Вони ніколи не дотримувалися домовленостей, могли вести вогонь по нашим, що збирають убитих. І з офіцерами там не все нормально. Не можна вірити словам ні «сепаратистського», ні російського офіцера.
І взагалі, хто дав право росіянам, напавши на нас, судити, що ми жорстокі, що ми карателі. Чому вони раптом вирішили, що вони вище нас, що вони можуть нам вказувати, як себе вести, як нам жити? Є наша Україна, і ми її будемо захищати. Від будь-якого, незалежно від того, ким він себе вважає.
Хоча є серед нас і такі, які більше говорять про патріотизм, ніж роблять справ. Он у нас в бригаді сидять у ППД (пункт постійної дислокації – прим.) і шукають будь-які причини, щоб приїхати сюди. А я так розумію: отримав завдання і поїхав. Тут твої товариші, тут твої товариші по службі. Ну не можна так, що ти сидиш вдома, а твої товариші воюють. При цьому ті, хто драпанув в тил, тепер ще й міркують, що їх злили політики, генерали зрадники, командири нетями, «бо за них воювати не буду». А ми винні в тому, що не оцінили їх героїчних якостей, не підтримали і кинули на передову. Звільнися і іди водієм маршрутки, не ганьби честь солдата. Крапка.»
Здесь можно оставить свои комментарии. Выпуск подготовленплагином wordpress для subscribe.ru
Комментариев нет:
Отправить комментарий